Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року Справа № 922/5278/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Ходаківської І.П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 24.04.2014у справіГосподарського суду Харківської областіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Семагро"до Державного підприємства "Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві"простягнення 91 535,96 грн.в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились,

відповідача: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 12.03.2014 господарського суду Харківської області позов задоволено частково, з ДП "Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві" на користь ТОВ "Семагро" стягнуто 21900 грн. основної заборгованості з урахуванням процентів за користування товарним кредитом, 16425 грн. 75 % річних, 1700,00 грн. штрафу, 800,50 грн. судових витрат.

Постановою від 24.03.2014 Харківського апеляційного господарського суду вказане вище рішення скасовано в частині відмови в позові про стягнення 24000 грн. основного боргу з урахуванням процентів за користування товарним кредитом та 27510, 96 грн. річних, прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду, ДП "Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

Позивач подав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду - без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, які приймали оскаржувані судові рішення, відповідно до умов договору від 20.04.2012 № 20-04/ТК/12-1, укладеного між ТОВ "Семагро" та ДП "Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві", останнім придбано на умовах товарного кредиту з відстрочкою платежу до 01.10.2012 товар найменування, кількість, ціна та вартість якого зазначається в специфікації, що становить невід'ємну частину договору.

Згідно п. 2.1. договору покупець здійснює продавцю оплату двох процентів від вартості товару за весь час користування товарним кредитом, нарахованих до дня повного розрахунку за товар.

Пунктом 2.5. договору передбачено, що покупець проводить розрахунок по договору відповідно до графіку здійснення платежів, що становить невід'ємну частину договору (додаток 2).

Пунктом 2.6. договору встановлено, що у разі порушення графіку продавець має право вимагати від покупця дострокової оплати придбаного товару в повному обсязі.

Покупець здійснює передоплату в розмірі 30 відсотків від вартості товару у строк до 01 травня 2012 року (п. 2.7. договору).

Пунктом 4.3 договору передбачено зобов'язання покупця за прострочку платежу у відповідності з умовами, передбаченими даним договором, за вимогою продавця сплатити суму інфляції за весь період прострочки, а також 75% річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 4.4 договору у разі неоплати товару та/або відсотків за товарний кредит в строки, передбачені даним договором покупець за вимогою продавця сплачує продавцю штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків (пункт 5.1., 5.9. договору).

Специфікацією до договору сторони передбачили, що відповідно до п. 1 договору продавець передає, а покупець приймає насіння соняшника "Ясон" у кількості 800 кілограм та насіння соняшника "Форвард" у кількості 700 кілограм на загальну суму 45000 грн.

Графіком здійснення платежів до договору узгоджено, що відповідно до пункту 1.1. договору покупець здійснює оплату за товар та процентів за товарний кредит у наступному порядку:

1. Покупець здійснює предоплату в розмірі 30 відсотків від вартості товару у сумі 13500 грн. у строк до 01 травня 2012 року;

2. Покупець здійснює оплату двох процентів за весь час користування товарним кредитом у строк до 01 жовтня 2012 року;

3. Покупець здійснює кінцевий розрахунок у строк до 01 жовтня 2012 року.

На виконання умов зазначеного вище договору позивачем здійснено поставку товару, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000178 від 20 квітня 2012 року на суму 45000 грн., який було отримано покупцем на підставі довіреності № 18 від 20 квітня 2012 року.

Звертаючись з позовом у даній справі, ТОВ "Семагро" з посиланням на ст. 534 ЦК України просив суд стягнути основну заборгованість в розмірі 45000,00 грн., оскільки грошові кошти у сумі 9500,00 грн. перераховані відповідачем 28.09.2012, ним враховано в погашення вимог щодо сплати неустойки (штрафу) у розмірі 6750,00 грн. та 75% річних у розмірі 2750,00 грн. З урахуванням проведеного платежу розмір заборгованості відповідача щодо сплати 75% річних станом на 01.10.2012 року становив 1494,18 грн. Також, позивач зазначив про те, що проведений 28.09.2012 року платіж у розмірі 9500,00 грн. не змінив розмір заборгованості щодо сплати основного боргу за договором, у зв'язку з чим, станом на 02.10.2012 року розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором становить 45900,00 грн., з них 13500,00 грн. заборгованість, що виникла на 02.05.2012 року та 32400,00 грн., яка виникла у зв'язку з порушенням строків кінцевого розрахунку за договором після 01.10.2012 року, а розмір 75% річних за час прострочення оплати за договором з 02.05.2012 року по 01.10.2012 року становить 1494,18 грн.

Судами з'ясовано, що відповідач частково розрахувався за поставлений йому товар в сумі 24000,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача, а саме: 28.09.2012 року на суму 9500,00 грн.; 02.11.2012 року на суму 5000,00 грн.; 28.11.2012 року на суму 4500,00 грн.; 25.03.2013 року на суму 5000,00 грн. на загальну суму 24000,00 грн. та обігово-сальдовою відомістю за період: з 20.04.2012 року по 15.01.2014 року, підписаною головним бухгалтером ТОВ "Семагро", засвідченою печаткою товариства, відповідно до якої сальдо на користь позивача становить - 21900,00 грн. з урахуванням 2% від вартості товару за весь період користування товарним кредитом, що становить 900 грн.

При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України зважає на те, що умовами спірного договору передбачено сплату покупцем передоплати в строк до 01.05.2012.

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 ЦК України.

Частинами 3, 4 ст. 538 ЦК України передбачено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

З огляду на вказані норми, при зустрічному виконанні зобов'язання не передбачено можливості в примусовому порядку стягнути суму попередньої оплати, оскільки такі дії суперечать загальним засадам, визначеним в ст. 6 Цивільного кодексу України, зокрема принципу свободи договору та положенням Цивільного кодексу України щодо зустрічного виконання зобов'язання.

Окрім того, положення абз.2 ч. 1 ст. 693 та частин 1, 3, 4 ст. 538 ЦК України є імперативними нормами і не можуть бути згідно зі ст. 6 ЦК України, змінені договором стосовно конкретних правовідносин сторін.

Згідно графіку проведення розрахунків строк кінцевого розрахунку покупцем встановлено до 01 жовтня 2012 року і з врахуванням наведених вище норм, саме від цієї дати слід вважати відповідача таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань.

В той же час, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевим господарським судом в даному випадку правомірно враховано приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України з огляду на положення п.п. 4.3, 4.4 договору, оскільки виходячи з умов спірного договору, право на вимогу неустойки, інфляційних та річних виникає у продавця у разі порушення покупцем графіку проведення платежів за договором, в той же час, зобов'язання покупця сплатити останні - з моменту пред'явлення позивачем відповідної вимоги.

Як встановлено судами, вимога про сплату відповідачем заборгованості була направлена позивачем 05.11.2013, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, а відтак, з огляду на приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, місцевим господарським судом обґрунтовано зазначено, що саме з 13.11.2013 у відповідача виникло зобов'язання зі сплати неустойки та річних за період від зазначеної дати по 24.12.2013 (момент звернення з позовом).

В той же час, як вбачається з обігово - сальдової відомості відповідачем за цей період кошти не сплачувались.

На підставі наведеного у позивача не було підстав враховувати сплачені відповідачем кошти як неустойку та річні по договору в порядку ст. 534 ЦК України з врахуванням також і правової позиції, викладеної в аналізі практики застосування статті 625 Цивільного кодексу України у цивільних справах Верховного суду України, згідно якої при застосуванні норм стосовно черговості погашення вимог за грошовим зобов'язанням у разі не достатності суми проведеного платежу (стаття 534 Цивільного кодексу України) судам необхідно виходити з того, що під процентами, які погашаються раніше основної суми боргу, розуміють проценти за користування чужими грошовими коштами, що підлягають сплаті за грошовим зобов'язанням, зокрема проценти за користування сумою позики, кредиту і т.п.

З врахуванням зазначеного вище, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду, що станом на момент розгляду справи, заборгованість відповідача за договором № 20-04/ТК/12-1 від 20.04.2012 року становила 21900,00 грн. в тому числі відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 900,00 грн., а відтак, місцевим господарським судом правомірно стягнуто з відповідача зазначену суму та 16425,00 грн. річних за період з 13.11.2013 року по 24.12.2013.

В частині стягнення штрафу, місцевим господарським судом невірно визначено його розмір, оскільки згідно п. 4.4 договору у разі неоплати товару та/або відсотків за товарний кредит в строки, передбачені даним договором покупець за вимогою продавця сплачує продавцю штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.

Як встановлено судом, сума заборгованості відповідача складає 21900 грн., отже, сума штрафу, який підлягає стягненню з відповідача становить 10950 грн.

З врахуванням зазначеного вище, постанова Харківського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Харківської області - зміні в частині визначення розміру штрафу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову від 24.04.2014 Харківського апеляційного господарського суду у справі № 922/5278/13 скасувати.

Рішення від 12.03.2014 господарського суду Харківської області у справі № 922/5278/13 в частині стягнення з Державного підприємства "Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві" на користь ТОВ "Семагро" 1700 грн. штрафу змінити.

Стягнути з Державного підприємства "Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві" на користь ТОВ "Семагро" 10950 грн. (десять тисяч дев'ятсот п'ятдесят грн. 00 коп.) штрафу.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

В решті рішення від 12.03.2014 господарського суду Харківської області у справі № 922/5278/13 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Семагро" на користь Державного підприємства "Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві" 913, 50 грн. (дев'ятсот тринадцять грн. 50 коп.), сплачених за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий Божок В.С.

Судді Костенко Т.Ф.

Ходаківська І.П.